WAR IS PEACE.

ПОЧЕМУ ЛЮДИ ТАК НЕУМОЛИМО ЖЕСТОКИ К ДРУГ ДРУГУ. 

нет, нет. Я не про политику. Я о людях, которые населяют Землю. Что творитсья с миром и почему я тут. Не мы ли отвечаем за безопасность всего вокруг. А оказывается нет. Мы рубим деревья, осушаем болота, загрязняем воду. Куда катимся мы. Перестаньте мусорить. Эй вы, да, вы. Тот кто кинул бутылку на землю.Почему беременные курят, а девушки лет 13-14 расспивают водку во дворе. АУУ. Где ? Где мы... Это не моя Земля. Вот вам 3 грустных истории о моём лете.

Грустная История 1

Сегодня я, втретив особу А, продвигалась по улицам столицы, чтоб купить книги. Я и особа А уже пол-года не видели друг друга. Нас отделает подъезд, но мы не можем встретитсья. Это наша идилия дружбы. Никто никому ничего не обязан. Мы говорили. Как ни странно так много скопилось в наших нещасных, натерпевшихс душёнках, что, говоря мы сбивались и повторялись трижды, мысли спутывались, клубок катился, но мы понимали друг друга. А потом нас остановил мужчина,на вид словно простой столичный попрошайка, спросил, как дойти до канала "1+1". Мы указали на безлюдную остановку и попросили его как следует разузнать о трамвае, который приведёт его к конечному пункуту назначения. Он посмотрел на нас печальными глазами и сказал:" Бог проклинает тех,

Про Євромайдан і КРИК ДУШІ революціонерки он-лайн

Для моїх любих співвітчизників і неспіввітчизників, 

Я - типовий революціонер он-лайн. І нема жодного пояснення, чи підстави чому я дію пасивно. Зараз буде ТОННА ГІВНА, але мені здається, що навіть такі як я докладаємо трохи внеску у цей рух визволення нашої України від окупаційного режиму сьогоденного уряду регіоналів. Шановні панове, прошу не перебивати і вислухати до кінця. Я вирішила написати сюди не тому, що хочу визнання, а хочу довести що мої ці роздуми не є просто патяканням і дійсно не безсюжетні. Звичайно інтернет революціонери - не є ні в якому разі головними у діях Євромайдану, (маю виразити ВЕЛИЧЕЗНЕ ЗАХОПЛЕННЯ тими, хто зараз і вже ось який день, тримає облогу КМДА та Майдану Незалежності у столиці), але ми теж не останні. 

Враховуючи те, що зараз ми живемо у 21 столітті, де інформаційний потік ніколи не кінчається, я переконана, що багато активістів не змогли б проводити свою діяльність ясно та безпрецидентно,  якщо б не допомога інтернету. Також мені хочеться наголосити, що з ясним розумом, об'єктивно аналізувати зміст подій, у гурті буває надзвичайно важко. Мій друг Р.П. розказав