Про Євромайдан і КРИК ДУШІ революціонерки он-лайн

Для моїх любих співвітчизників і неспіввітчизників, 

Я - типовий революціонер он-лайн. І нема жодного пояснення, чи підстави чому я дію пасивно. Зараз буде ТОННА ГІВНА, але мені здається, що навіть такі як я докладаємо трохи внеску у цей рух визволення нашої України від окупаційного режиму сьогоденного уряду регіоналів. Шановні панове, прошу не перебивати і вислухати до кінця. Я вирішила написати сюди не тому, що хочу визнання, а хочу довести що мої ці роздуми не є просто патяканням і дійсно не безсюжетні. Звичайно інтернет революціонери - не є ні в якому разі головними у діях Євромайдану, (маю виразити ВЕЛИЧЕЗНЕ ЗАХОПЛЕННЯ тими, хто зараз і вже ось який день, тримає облогу КМДА та Майдану Незалежності у столиці), але ми теж не останні. 

Враховуючи те, що зараз ми живемо у 21 столітті, де інформаційний потік ніколи не кінчається, я переконана, що багато активістів не змогли б проводити свою діяльність ясно та безпрецидентно,  якщо б не допомога інтернету. Також мені хочеться наголосити, що з ясним розумом, об'єктивно аналізувати зміст подій, у гурті буває надзвичайно важко. Мій друг Р.П. розказав

мені про те, як йому вдалося уникнути бійки з працівниками правоохоронної служби. Йому завчасно подзвонили хлопці з гуртожитку, які ретельно слідкували за інформацією про події з інтернету, і повідомили про те, де проводиметься "чистка" мирного населення беркутівцями. Він пішов, бо знав що їх - 100, а їх - 10 осіб. Згодьтесь не дуже справедлива гра. І справа не в тому, що хлопці побоялися, а у тому, що вони оцінили свої сили з глуздом.

Окрім, тільки подумайте, скільки людей у цій країні застрягло у біді, де їх просто-напросто запирають, затикають цензурою. Наш світ не такий вже й справедливий і недоторканий. Люди бояться. Бояться як слід не отримати в шапку. Посадовці, підприємці, вчителі, лікарі і ще сила-силенна людей сидять у кутках безнадійно, шукаючи приводу вийти і підтримати націю ТА ВОНИ НЕ МОЖУТЬ. Не будемо вдаватися до подробиць, всі ми прекрасно знаємо чому. Були, навіть, чутки про те, що держслужбовцям просто-напросто відмовили у видачі платні, бо їхні родичі мітингують на Майдані. ХІБА ЦЕ НЕ ГАНЬБА УРЯДОВІ, який не в змозі навіть вчасно прибути на свою роботу?
Ми повинні зрозуміти, люди не в змозі покинути свої робочі місця не тільки тому що вони не хочуть, але й тому, що це суцільно є проблема нашого суспільства, яке не може втратити останній ресурс прибутку та людей, які не розуміють і не відпускають своїх працівників на демонстрацію, навіть отримавши від них заяву-пояснення.

Не кажучи вже про школярів і студентів. Деякі школи через обставини в країні та страх втратити репутацію заборонили дітям одягати стрічки "УКРАЇНА-ЄС". Про це мені повідомив незнайомий хлопець з Києва, який навчається у НВК 240 "Соціум" . Тільки тому, що віра та надії молодих сердець не перестають хвилюватися про подальшу долю нашої країни навіть зараз, вони і тоді швидко та креативно вирішили цю задачу намалювавши прапори на руках. Студенти - інша могутня гілка нашої опозиції мітингують під ризиком виключення з університетів та звільнення з місць держзамовлення. Інакше кажучи, за мітингування на Євромадані представники влади погрожувалися "валити всіх бюджетників". Цей шмат інформації прийшов до мене вже з Житомиру і призвів до надзвичайного обурення. Мирний мітинг, який уряд намагається скорити таким чином ??? А потім на телеекранах вона мудрують про "демократію" і про те, що "ситуація під контролем" ? Не варто слухати ! І тим більше не варто успадковувати їхніх методів примусу. Це неправильно звинувачувати людей, які просто не МОЖУТЬ прийти. 

І я знаю. Зараз прийде хвиля РАДИКАЛІСТІВ і скаже, що ніяка це не відданість Батьківщині, писати у твітері і вк щирі пости співчуття. Що слова нічого не варті. Буду з вами до кінця відвертою, КРАЩЕ ВЖЕ СЛОВА, НІЖ НІЧОГО. Люди переживають і вірять, а віра вмирає останньою. 

ТОМУ, мені вельми незрозуміла вся ця срань, якій підлягають наші громадяни тим, людям, які не мають шансу ПОКИ вийти і взяти участь у Євромайдані "по-справжньому". Закликати-можна, а переходити у персональні образи у повідомленнях з викриками "українофоб" і "псевдо-українець" -це вже занадто. Стримуйте себе. І думайте перед тим, як викрикувати безглузді репліки. Пам'ятайте, що іноді один завчасний дзвінок та правильно сформована інформація, зберігає людині життя і веде її найпевнішим шляхом до перемоги. 

Слава Україні ! Амінь.