Тато здорової дитини чи як правильно святкувати 8 березня?

Сьогодні зранку кинулася до мами в обійми. 

Половину з 365 днів на рік я вчуся та працюю. Зовсім дома не буваю, але у цей день, я завжди з мамою та татом. З мамою тому що показала мені світ та з татом тому що не заплющив мені очі. 

Традиційно в Україні 8 березня - це свято жінок. Тільки мій тато так не думає. Він вважає це своїм святом також. Як заявив: "подякую долі, що опинився у колі своїх прекрасних квіток".

Якщо подивитися наш день, він такий же "звичайний" як усі інші. Зранку тато рано прокинувся та зробив нам з мамою сніданок. За всі 21 рік свого життя не пригадую часу, коли він так не робив. Пам'ятаю свої 11 років школи. Тоді тато ще не вийшов на пенсію. Він йшов на роботу зрання, але сніданок завжди залишав на столі. 

Одного разу я спитала у батька: "Тато, чому ти так робиш? Ми ж і самі зможемо приготувати поїсти".

Тато посміхнувся: "Мені не складно, а робити приємно тобі та мамі - найкраща нагорода для чоловіка". 

Потім тато з мамою дивилися фільм, а згодом він повів маму гуляти. Щодня, о 17:00 він гуляє з мамою увечері, бо так сказав лікар. Тато контролює, щоб мамі було комфортно. І дуже лається, коли вона не хоче одягати шапку та рукавиці.

Ближче до вечора тато та мама вернулися з прогулянки. Ми разом пішли готувати вечерю, тато відкрив пляшку вина та сказав тост: "За тебе, кохана. Дякую тобі за це щасливе життя, дітей та онуків". 

Це єдиний епізод, який відрізнив 8 березня від серед усіх інших.

Коли ми лишилися одні з татом, я опустила голову на його плече. 35 років це плече - найкраща опора для мами, сестри і нарешті для мене та двох моїх племінниць. 35 років у нас в родині 8 березня святкується щодня. Тато робив це, а я навіть не розуміла. 

Ми заговорили про історію. Він розказав мені як зустрів маму: маленьку на зріст дівчинку, яка завжди вела палкі дискусії з усім своїм чоловічим керівництвом. Ще у комуністичному Ханої вона працювала у поважній урядовій установі і робила багато рішень щодня. 

Мама була не дуже "перспективним матеріалом для жінки", як таких називали батькові колеги-чоловіки. Але мій тато вже тоді зробив свій вибір. На одній з робочих зустрічей вирішив маму покликати на каву. 

Зачіска Лінь-спартанця

Потім тато та мама одружилися. Ми з сестрою були щасливим дитинчатами. Тато любив нас всім серцем, а тому виховував нас у "спартанських умовах". 

Одного разу я попросила тата навчити мене кататися на велосипеді. Тоді у моєму дворі був "бум" велосипедних загонів. І, на жаль чи на щастя, серед дітей були тільки хлопці і мене щемило програвати їм на своєму четвероколесному другові. 

Тато погодився, посадив мене на велосипед та щосили штовхнув ногою заднє колесо. Як ви здогадалися: через метр я втратила контроль над кермом і гепнулася. На колінках з'явилися синці, а на обличчі сльози. 

Я образилася на тата і сказала, що більше з ним вчитися не буду. Тато посміхнувся: "Ну що, Лінь? Будеш програвати хлопцям?".

Тато знав, що сказати. І, можливо, ви скажете, що цей допис - суцільна пропаганда, але для мене це була дитяча проблема. Хлопці не рахувалися зі мною, було надзвичайно тяжко шукати друзів серед суцільно чоловічої компанії бешкетників. 

Починаючи з того часу, тато та я домовилися бути сильніше. Тато виховував мене так, аби я не програвала жодному хлопцю у дворі. А я вимагали від нього більше, щоб точно удосконалити свої навички (плавання, фехтування, водіння машини, заміни колеса - підставляйте будь-що).

Тато не заплющив мені очі у світ і дав обирати власний шлях. Як вірний соратник допоміг знайти себе та свої, може трохи хлопчачі, вподобання. 

Ми згадували мої молоді часи, коли я дивилася стрічку новин у ФБ. Раптом мій тато сказав: 

"Бажаю тобі, щоб ти знала кожен день, що ти прекрасна! Для цього 8 березня не потрібне: квітами не купити справжню повагу та любов, а шоколадки можна придбати в магазині 24/7. 

Сьогодні радше день згадати, що ти здатна на все, доню. І головне не дозволяй ніякому хлопцю говорити тобі хто ти є. Хіба що мені дозволяй, бо я тобі поганого не пораджу 😊".